ІСТОРІЯ ВАРВИ
Варва виникла на місці давньоруського міста Варина. На околицях Варви виявлені курганний могильник і городище часів Київської Русі. Вчені гадають, що городище яке має назву „Замкова гора” є залишком міста-фортеці Варина, поблизу якого 1079 році військо Володимира Мономаха розгромило багатотисячну половецьку орду. В період Київської Русі Варва була одним з опорних пунктів бойової лінії Переяславської землі.
Можна вважати, що Варин була першою назвою сучасної Варви.
Під час монголо-татарської навали на Русь Варву в 1239 році було зруйновано, але через деякий час вона відроджується. В 1356 році Варву захопили Литовські феодали. Багато лиха завдали їй напади кримських татар на чолі з Монглі-Гіреєм. У 1482 році орда спустошила Варву.
Після Люблінської Унії 1569 року землі по річці Удаю захопила шляхецька Польща. На початку ХVІІ століття Варва була заново заселена втікачами з Правобережної України. В акті 1628 року вона названа „новосілим” поселенням. Згодом вона належала князям Вишневецьким. Зокрема Я. Вишневецький заохочував переселення сюди жителів з правого берега Дніпра.
В ході визвольної війни Українського народу проти польської шляхти (1648-1654) Варва у 1649 році стала сотенним містечком в якому було дві сотні Прилуцького полку, в яких за реєстром 1654 року значилось 901 козак.
У листопаді 1658 року під Варвою відбулись запеклі бої російсько-українських військ під командуванням воєвод Г. Ромадановського й О. Трубецького та наказного гетьмана І. Безпалого проти військ Івана Виговського. Протягом шести тижнів тривали запеклі бої під Пирятином, Лохвицею та Варвою. В містечку були оточені війська Ніжинського полковника Гуляницького, що допомагав Виговському. Остаточно війська І. Виговського було розгромлено під Варвою, Ніжином та Черніговом у 1664 році.
За даними ревізії 1740 року у Варві на той час розвивались ремесла. Найбільш поширеними було ткацтво, виробництво збруї, ковальство. Понад 20 міщанських дворів володіли водяними млинами на Удаї. Свої вироби ремісники привозили на продаж до Лохвиці, Прилук, Ніжина, Батурина, Переяслава та інших міст.
У другій половині ХVІІІ ст. Економічне життя Варви дещо пожвавилось. Тут було 477 дворів, налічувалося 2690 жителів, працювало 6 млинів, олійниця, крупорушка та 10 крамниць. Щонеділі влаштовувались торги, тричі на рік відбувались ярмарки. Частими гостями варвинських ярмарок були чумаки, які завозили сюди сіль, рибу.
У 1782 р. Варва у складі Чернігівського намісництва, з 1802 р. у складі Лохвицького повіту Полтавської губернії. У 1851 р. у Варві збудовано дерев'яну церкву Різдва Богородиці при ній – при ній церковну парафіяльну школу. На початку 20 ст. Працювала земська, і 2 церковнопарафіяльні школи, 2 початкових училища (1913), Варвинська народна бібліотека-читальна (1896).
6 жовтня 1920 року була утворена Варвинська Волость у складі Прилуцького повіту. На той час тут налічувалося близько 7 тисяч чоловік населення. В квітні 1923 року Варва стала районним центром Прилуцького округу. З 1966 року утворений Варвинський район.
Історичні місця та споруди
- Замкова гора – городище 11-13 ст. Розміщено на високому лівому березі р. Удай на північно-західній околиці Варви, в урочищі Замкова гора. З трьох боків обмежено ярами і схилами тераси. Вали і рови з напільного (західного) боку не збереглися. Площа городища близько 5 га. Нині це майданчик навчально-виробничого комбінату. Потужність шару насиченого матеріалами 11-13 ст. близько 1 м.
Відоме за матеріалами 19 ст. На думку вчених, городище є залишками літописного м. Варина, згаданого у ”Повчанні Володимира Мономаха своїм дітям”
- Будинок Варвинської земської школи (1915) яку у Варві називали Вигонською, бо збудована була на вигоні. Зведена вона за проектом архітектора Кричевського в Українському народному стилі. До 1986 року навпроти районної бібліотеки знаходилася стара споруда Зублевської школи.
- Частково збереглося давнє планування Варви у межах сучасних вулиць Енгельса, Горького, Коцюбинського, Льва Толстого з характерними рисами радіально-напівкільцевої системи, підкореної топографії і контурам давнього центру Замкової гори.
- Навколо Варви збереглись численні кургани, яких на початок двадцятого століття налічувалось 80. Один зних – це підвищення на Варвинському кладовищі, інші знаходились між лікарнею та Автозаправкою, на місці пожежної частини, на Руді, чотири кургани знаходяться на Холодниці, поблизу урочища „Першуха”, один із кратером в середені був по дорозі на Журавку.
- У давнину Варву прикрашало кілька церков. Найстаріша з них (18 ст.) Замкова. Замок являв собою неправильний чотирикутник із земляною огорожею, який прилягав до р. Удай. Гадають, що вал ішов по лінії: бібліотека-кінотеатр-учкомбінат-Димидкова гора. В центрі замку височіла церква. Існує імовірність, що замок, або церква мали підземні ходи. Якщо підніматись на Колодницю, то проти однієї з садиб розпочинається підземний хід. Він нібито колись з’єднував Колодницю з Першухою і був побудований під час Північної війни.
Були в Варві ще дві церкви – Перекопівська – кріпацька та Козацька (на місці сучасної районної бібліотеки). Дзвіниця в козацькій церкві знаходилась окремо. На місці Перекопівської церкви пізніше було обладнано клуб, а згодом кінотеатр. У 70-ті роки під час його реконструкції будівельники бачили на стінах мальовані ікони, які залишились під товстим шаром штукатурки.
- Четверта культова споруда у Варві – єврейська синагога, розміщувалась на місці сучасного житлового п’ятиповерхового будинку, проти воріт Стадіону, її також зруйнували у 20-ті роки.
- На центральному майдані нині знаходиться приміщення друкарні. Цей будинок і ще п’ять, що стояли в ряди належали О.Н. Бобриковій. Після 1917 року будинки інших варвинських поміщиків були відведені під різні культурні заклади. (Маєтки варвинських дворян, поміщиків та капіталістів Лукашевича, Горілченка, Дяконова, Орбеліані, Монштанського та інші).